Чухрай, Олексій Іванович— заслужений діяч мистецтв України, викладач Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка, член Національної спілки композиторів України, член попечительської ради програми "Нові імена" Українського фонду культури, композитор, автор багатьох творів інструментальної та вокально-хорової музики, керівник ансамблю народної музики "Карусель" – лауреата багатьох міжнародних фестивалів. Володар Гран-прі у номінації "Композитор" Міжнародного фестивалю "Світ музики" в Італії. Лауреат Міжнародного відкритого рейтингу популярності "Золота фортуна", лауреат літературно-мистецьких премій ім. П. Артеменка, Панаса Мирного, Д. Луценка. Олексій Іванович Чухрай – автор збірок пісень "Намисто росяне", "Сонечко любові", "Коник-стрибунець", "Золотий колосок", "Пісні", "Диво всепрощенної любові", "Сонячний зайчик", "Дзвонкова криниця".
Кажуть, що ніщо у світі не трапляється випадково, усе передбачено долею. Так вийшло і на цей раз. Взагалі, я вважаю, мені дуже щастить на знайомства, а особливо з гарними і талановитими людьми. Одним з таких випадкових і навіть курйозних знайомств - виявилось знайомство з відомим українським композитором, автором музики до чудових, і я б навіть сказав, задушевних пісень Олексієм Івановичем Чухраєм.
Вже після моєї з ним телефонної розмови відбулась і сама зустріч. Ця зустріч пройшла у приміщенні Полтавського музичного училища ім. М. Лисенка де вже не одне десятиріччя викладає Олексій Іванович. Забігаючи трохи вперед, я хотів би сказати, що у стінах цього закладу, він виховав вже більше ста баяністів. У кожного з його колишніх учнів своя доля і свій творчий шлях, але, на мою думку, вони увесь час будуть пам’ятати, що «путівку в життя» їм видав Олексій Чухрай. Вже вони продовжують справу розпочату їхнім вчителем і наставником, прославляючи не тільки свої імена, а і честь навчального закладу, який закінчили, і нарешті, славу міста.
Так, його учень Дмитро Шаршонь - став Лауреатом міжнародного конкурсу в Клінгенталі, а Олександр Литвиненко - здобув Золотий диплом міжнародного конкурсу баяністів-акордеоністів пам'яті В.Золотарьова у Владивостоці. Лауреатами міжнародного конкурсу "Золотий акордеон" було визнано Олександра Романенка та Богдана Чубика. Учні Олексія Івановича працюють в обласній філармонії, в музичних школах Полтави і області. А скільки їх ще, таких відомих і невідомих, талановитих і не дуже очікують своєї долі.
Але не тільки викладацькою справою відомий Олексій Іванович. Крім основної справи – вихованням молодих музикантів, він володіє ще одним даром, даром наданим від Бога –це складання музики. Цей чудовий дар, виявлений колись в юнацтві, супроводжує його все життя. Але почнемо спочатку…
1939 року в селі Нижня Ланна Карлівського району на Полтавщині у сім’ї відомого на всю округу скрипаля, без участі якого не обходилося жодне весілля, Івана Чухрая, народився синок, якого назвали Олексієм.
Іван Чухрай був добрим майстром. Вдома була невеличка кузня, міг і коня підкувати, і підкову зробити, робив і баяни, і гармошки. Майстрував і скрипки. Одна з батькових скрипок залишилася Олексію Івановичу у спадок, береже він її як зіницю ока.
Ще з раннього дитинства маленький хлопчик зачаровано слухав дивовижні українські мелодії, які виринали з скрипки батька, народні пісні, що ніколи не стихають у Полтавських селах. Він був мрійником і слідопитом. Завжди і в усьому намагався дійти до істини. Господь подарував хлопцю абсолютний слух і пам’ять, тому грати він навчився напрочуд швидко і лише один раз почувши мелодію, міг її відтворити. А що таке ноти поняття не мав.
Батько помер рано, тому довелося матері все робити самій.
Першим вчителем Олексія став Микола Коваленко - сліпий музикант з села Федорівки. Він одного разу почув як хлопець грає і звернув на нього увагу. От і їздив хлопець до нього навчатися з баяном за плечима велосипедом за 6 кілометрів. З цього часу Олексій бачив себе тільки музикантом.
Вже трохи пізніше, коли навчався в старших класах, Олексій Чухрай почав створювати невеликі імпровізації на теми українських пісень, а згодом вступив до Полтавської вечірньої музичної школи по класу баяна, яку закінчив з успіхом. Після закінчення музичної школи Олексій проходить іспити для вступу в Полтавське музичне училище, але хлопця спіткала невдача.
У 18 років юнака призвали до армії. Після проходженні комісії у військкоматі Олексія направляють служити до військового оркестру Полтавського зенітно-артилерійського училища. Тут одного разу на його очі потрапив вірш А. Кронгауза "Я влюбился в некрасивую" опублікований у газеті "Известия". Вірш настільки сподобався юнаку, що одразу ж народилася мелодія – це була перша пісня написана Олексієм Чухраєм. Цю пісню він надіслав у одну з військових газет, але невдовзі прийшла, як тоді казали, стандартна відписка, де було сказано, що хист у нього є, але потрібно ще багато працювати, щоб писати справжні пісні. Це було дуже образливо, але Олексій не здався, не опустив руки, це було не в його характері. Він дав собі слово, що обов'язково напише таку пісню, яку не тільки надрукують у газеті, а й будуть виконувати зі сцени…
Служба в армії вже підходила до завершення, а мрія вступити до музичного училища не полишала. Завадою до вступу став диригент військового оркестру, який був членом приймальної комісії (видно дуже вже йому не хотілося відпускати талановитого баяніста). Але після того як Олексій заграв, ні в кого з членів комісії не піднялася рука поставити солдату оцінки нижче "відмінно". І все ж в училище його зарахували кандидатом. Можливо, ще один рік втратив Олексій, якби його гра на випускному вечорі курсантів зенітно-артилерійського училища не сподобалась секретарю обкому партії. І хлопець наважився на сміливий крок. Олексій звернувся до нього з проханням про допомогу. І той допоміг… Так Олексій став навчатися у музичному училищі, а заодно і викладати у вечірній музичній школі.
Одного разу доля звела молодого музиканта з професійним поетом-піснярем Андрієм Пашком. Ця зустріч була знаковою і вплинула на все подальше життя Олексія. Першою піснею, яку Олексій Чухрай написав на його слова була “Перший сніг”. Пашко по-батьківськи опікав композитора-початківця, знайомив з відомими поетами і композиторами. Одним з таких знайомств стала зустріч з Валерієм Польовим, референтом композитора Олександра Білаша, який на довгий час став наставником Олексія Чухрая, його критиком і другом. У цей час Олексій Іванович заочно закінчує Донецьку консерваторію імені Прокоф’єва, а у творчому здобутку з’являються пісні "Ворскляночка", "Берізонька" і інші.
У 1974 році Полтава святкувала 800-річчя. На стадіоні “Ворскла” з нагоди цієї події відбувся великий концерт. У цьому концерті приймали участь знамениті на той час у Радянському Союзі виконавці. Але самою знаменитою на цьому концерті стала пісня "Моя Полтава", написана Олексієм Чухраєм і, яка вперше прозвучала тут у виконанні Йосипа Кобзона у супроводі джаз-оркестру Леона Аганезова "Время". Вона не тільки потім користувалася великою популярністю, але й на довгі роки стала візиткою нашого міста. У цьому ж році Олексій Чухрай створює ансамбль народної музики "Карусель", котрий згодом стає лауреатом міжнародних фольклорних фестивалів у Болгарії та Італії. За путівкою ЦК ВЛКСМ ансамбль побував на БАМі та інших великих новобудовах колишнього СРСР, гастролював колектив і по Європі.
Плідно працював композитор і з відомою українською співачкою Раїсою Кириченко. З нею його поєднувала не тільки творча співпраця, але і велика дружба. Деякі з пісень у виконанні Раїси Кириченко, написані Олексієм Чухраєм стали народними. Це "Молодичка", "Дівочий сон", "Доля у нас — два крила", "Синьоокі солов'ї", "Мамина пісня", "Святий вечір".
Олексій Іванович любить свій край, свій народ, свою батьківщину, свято береже традиції народного мистецтва. Розмовляючи з ним, робиш висновок, що тільки людина з великим небайдужим серцем і талантом може створювати такі прекрасні мелодії, присвячувати себе служінню розвитку народної культури, продовженню народних традицій, вихованню юного покоління.
Музика Олексія Чухрая своїм поетизмом і філософією близька до народної, мудра, проста, мелодійна і щира. Його пісні виконують народні і заслужені артисти України, а він, вдячний професійним співакам, надзвичайно радіє, коли пісні ці підхоплюють самодіяльні виконавці, особливо діти. І факт, що його пісні співають прості люди - найбільша гордість для композитора.
При підготовці статті використані кадри з фільму: Олексій Чухрай "Усе з любов’ю змріяно до дна" з циклу "Земляки", автор Інна Снарська. ОДРК Лтава 2006 рік та фотографії з особистого архіву Олексія Чухрая.
Автор сайту. Квітень 2011 р.
Російська
Українська
