![]() |
![]() |
|||||||||||
|
| ||||||||||||
| ||||||||||||
|
Соня Делоне (Сара Іллівна (Елієвна) Штерн) народилася 14 листопада 1885 року у невеликому містечку Градизьк Полтавської губернії (нині Глобинського району Полтавської області) в єврейській родині. Батьки дівчинки померли дуже рано, тому п'ятирічну дівчинку забирає у свою сім'ю дядько по материнській лінії Генріх Терк. Маючи адвокатську практику в Петербурзі, він зміг дати Сарі чудову освіту. Сімейство дядька багато подорожувало по Європі, дівчинка побувала у найбільших європейських музеях. Її здібності до мистецтва, а особливо до живопису були помічені шкільним вчителем малювання. За його порадою вона у вісімнадцятирічному віці відправляється вчитися в Академію красних мистецтв Карлсруе. У 1905, прочитавши книгу Юліуса Мейєра-Грефе «Мане і його коло», вирішила переїхати до Парижа, як центру мистецтв. Тут вона поступає вчитися в Академію Ла Палетт. Париж розчарував юну художницю. Вона залишилася незадоволена академічною манерою викладання, зате багато часу проводила в художніх галереях де на неї справили велике враження твори Ван Гога, Гогена, Руссо, фовістів. Перший шлюб з німецьким колекціонером, галеристом і художнім критиком Вільгельмом Уде (1908) виявився невдалим. У 1909 вона знайомиться з художником Робером Делоне, молоді люди так закохалися, що Соня вирішує розірвати шлюб з першим чоловіком, і у 1910 виходить заміж за Делоне (у цей час вона вже була від нього вагітна). У 1911 році у них народжується хлопчик, якого назвали Шарль (1911-1988 рр.. Майбутній музичний оглядач, менеджер, фанат і історик джазу).
Події Першої світової війни змушують подружжя переїхати в Іспанію, а потім до Португалії. Соня бралася за будь-яку роботу: оформляла вистави (балет Антона Аренського "Клеопатра" для "російських балетів" Сергія Дягілєва), створювала моделі одягу та взуття, малюнки до гральних карт, займалася тюнінгом автомобілів, театральними костюмами, ткала килими, ілюструвала книги. Тут Соня відкриває власний модний будинок Sonia, де продає авторські авангардні сукні і прикраси. Після війни, у 1920 році, сім'я повертається в Париж. Тут Делоне потоваришувала із засновниками сюрреалізму Андре Бретоном і Луї Арагоном, а також презентувала свої знамениті "сукні-вірші". Поетичні рядки, які художниця відтворила на модних нарядах, написав знаменитий дадаїст Трістан Тцара. Її ноу-хау увійшли в моду, і у 1924 році на Єлисейських полях Соня відкрила "Сімультаністський бутік", де продавався одяг з фірмовими великими і помітними декоративними візерунками. У 1925 вона вже бере участь у Міжнародній виставці декоративного мистецтва разом з Олександрою Екстер, Натаном Альтманом, Давидом Штеренбергом. Завдяки своїм роботам незабаром стає найбільшим майстром ар-деко, її знахідки широко використовуються в дизайні, кераміці, сценографії, рекламі. Вона стає виключно популярним ілюстратором моди і творцем дизайнів текстилю і театральних костюмів. Працює над скульптурою, керамікою і акварелями. Разом зі своїм чоловіком бере участь в оформленні Паризької Всесвітньої виставки 1937 року, для якої створила панно величиною в 235 кв. м. У 1939 році Соня Делоне заснувала салон під назвою Realites Nouvelles ("Нові реальності"), який існує і донині. У 1964 році проходить її перша персональна виставка у Луврі. У 1975 році, за чотири роки до смерті, французький уряд нагороджує Соню Делоне Орденом Почесного легіону. Померла вона у віці 94 років в Парижі 5 грудня 1979 року.
При підготовці статті були використані: * | ||||||||||||
| ||||||||||||