Всеволод Максимович

У кожну епоху в образотворчому мистецтві виникали новаторські явища і течії, однією з таких новаторських течій ХХ століття і стало мистецтво авангарду. Авангардизм (Від фр. Avant - передовий, garde - загін) - поняття, яке визначає експериментальні, модерністські починання. На початку століття з'являються такі напрямки, як фовізм, кубізм, футуризм, експресіонізм, абстракціонізм. Потім у 20-ті і 30-і роки авангардистські позиції займає сюрреалізм. У своїй творчості, в цей період, художники-авангардисти висловлювали своєрідний протест проти традиційної культури, відхід від традицій "старої школи". У всіх авангардистських напрямках, незважаючи на їх велику різноманітність, спостерігаються такі спільні риси, як відмова від норм класичного зображення, формальна новизна, деформація форм, експресія і різні ігрові перетворення. Все це призводить до розмивання меж між мистецтвом і реальністю, створення ідеалу відкритого твору мистецтва, що безпосередньо втручається в навколишнє середовище. Це мистецтво в першу чергу розраховане на діалог художника і глядача, на активну взаємодію людини з художнім твором. Народжений в духовній атмосфері початку ХХ століття з його величезними інноваціями, авангардизм зображує не тільки протиріччя між різними системами і техніками композиції, але і боротьбу світоглядних позицій.

У 2006 - 2007 роках в Чикаго і Нью Йорку пройшла виставка «Український модернізм, 1910-1930». У США з колекцією українських музеїв були відправлені близько вісімдесяти робіт різних авторів, які демонструють розвиток української художньої школи на початку ХХ століття - від модернізму до затвердження соцреалізму. Основну частину виставкового матеріалу надав Національний художній музей, що відправив до Штатів фактично всю свою експозицію творів мистецтва початку минулого століття - від визнаних зірок авангарду, давно улюблених світовою публікою, до українських модерністів, чиї імена поки що відомі лише вузькому колу.

Одним з таких маловідомих представників авангарду постав перед американськими глядачами український художник Всеволод Максимович, мистецтво якого викликало у американської публіки особливе захоплення.

Прожив Максимович недовго (всього двадцять років) і покінчив життя самогубством, але перед смертю встиг масштабно переосмислити творчість знаменитого книжкового графіка Обрі Бердслея. А його величезні графічні панно, виконані в стилістиці, близькій до прерафаелитів, вражають уяву трудомісткістю і ювелірністю виконання.

Всеволод Максимович (1894-1914 рр..) - український художник-авангардист, початку XX століття народився у Полтаві. Доля його практично невідома. А розквіт його творчості припадає на період з 1912 по 1914 рік, коли він написав свої найбільш видатні роботи - гігантські багатометрові панно "Карнавал", "Аргонавти" і "Бенкет". У ці роки він стає членом художньо-філософського об'єднання «Сад богів», яке очолював художник Іван Григорович Мясоєдов, мистецтво якого безпосередньо вплинуло на всю творчість Максимовича. Опинившись у лещатах похмурої повсякденності, він прагне будь-що втілити в життя ідею життєтворчості, яку проповідують поети-символісти. Під їх впливом він створює свої полотна «Автопортрет» і «Поцілунок» (1913. Полотно, олія. Національний художній музей України). Художня індивідуальність Максимовича вражає безнадійною спробою одягтися в тогу генія. Пристрасть до наркотиків і алкоголю, загравання з нічної богемою Києва і Москви, надихнули його на створення досить цікавих і оригінальних полотен, але прирекли на саморуйнування. Незабаром після зіграної ним головної ролі в авангардному фільмі «Драма в кабаре футуристів» і провалу в 1914 році його персональної виставки в Москві, він кінчає життя самогубством. До цього часу невідома причина, що штовхнула художника на цей крок. Довгий час, після смерті художника, його роботи залишались дуже маловідомими або практично невідомі широкій публіці.

Всеволод Максимович. Аргонавти. Полотно, олія

Всеволод Максимович. Поцілунок. 1913. Полотно, олія

Всеволод Максимович. Бенкет. Полотно, олія

При підготовці статті були використані:

• Вікіпедія: Всеволод Максимович
• Пропоную для ознайомлення з творчістю художника відвідати ще одну сторінку: http://www.youtube.com/watch?v=_IceMWvNxhk

Старицька Анна (Ганна) Георгіївна (Anna Staritsky)

Старицька Анна (Ганна) Георгіївна (Anna Staritsky) (січень 1908, Полтава - 13.02.1981, Париж), - живописець, графік.

Ганна Старицька народилася в січні 1908 року в Полтаві в сім'ї спадкового дворянина статського радника Георгія Єгоровича Старицького. Племінниця В. І. Вернадського. У зв'язку з революцією 1917 року і подіями громадянської війни вона з матір'ю переїздить до Москви де було покладено початок її художній освіті. Тут 13-річна Ганна відвідує дитячу художню школу малювання графині Т.Л. Сухотіної-Толстої. У 1925 році Ганна Старицька їде до Франції для лікування туберкульозу кісток. Усе життя художниця страждала від наслідків цієї хвороби, але це ніяк не позначилося на заняттях живописом. У 1926 році Ганна переїжджає до Болгарії де у цей час проживає її батько, і вступає до Школи (академії) витончених мистецтв у Софії. Протягом п'яти наступних років отримує тут академічну освіту. Після закінчення академії переїжджає до Брюсселя. Цей переїзд ознаменував чергові зміни в її житті. У цей період (1932 - 1946 рр..) Художниця спеціалізується в області ілюстрації та реклами, працює дизайнером в ряді друкарень. Після закінчення війни художниця деякий час жила в Ніцці, де в цей час працювала група художників, названа пізніше "Ніццькою школою". Ганна Старицька не стала її учасницею, але сліди "нового реалізму", що пропагувався цими художниками, можна простежити в зверненні Старицької до конкретного опрацьованого матеріалу, в умілому використанні випадково виявлених предметів ("естетика покидьків") і коллажності техніки.

Після переїзду у 1952 році до Парижа, під впливом чоловіка, бельгійського художника Гійома Орикса, захопилася абстракцією і докорінно змінює манеру живопису. У творах цього часу колишня стриманість і витонченість виконання полотен залишається в минулому. На полотнах цього періоду з'являються дивні й несподівані поєднання фарб, з'єднаних в абстракції, побудовані на яскравих, часом спонтанних поєднаннях кольорів. В кінці 1950-х Анна повністю довіряється своїй інтуїції, і працює як одержима. У цей період виходять з під її пензля яскраві картини-поеми. Художниця сміливо експериментує, вдосконалюючи техніку колажу, займається гравюрою на цинку, міді, камені, лінолеумі, оформляє поетичні збірники для своїх друзів, малює пером, займається обробкою дерева. З 1951 року експонується в салоні Нових реальностей у Парижі, а за тим проводить ряд персональних виставок в Брюсселі, Антверпені, Ніцці, Каннах та інших містах.

В останній період життя художниці (1970-ті роки), в її творчості домінує тематика демонології. На її полотнах проглядаються фігури та образи чаклунів, духів невизначених контурів, що представляють явища давньослов'янської міфології.

Померла Анна Старицька у Парижі 13 лютого 1981 року.

При підготовці статті були використані роботи Анни Старицької з сайту: Приватне зібрання "KORART"

• Пропоную для ознайомлення з творчістю художниці відвідати ще одну сторінку: http://www.youtube.com/watch?v=n1yppwKnS_c

Анна Старицька. 6 поетів Бельгії-Hommage a Robert Guiette, 1963 р.; літографія

Анна Старицька. Без назви, 1960 р.; літографія

Анна Старицька. Empreintes

Анна Старицька. Поема-Edmond Humeav