 |
 |
|||||||||||
|
| ||||||||||||
 | ||||||||||||
|
Головна
Путівник по місту
Карта Полтави
Історичні місця Полтави
Історія України
Герб Полтави
Герб України
З історії Полтави
Знамениті полтавці
Дослідження
Подорож одного дня
Новини на сайті
Довідка
Зворотній зв'язок
Карта сайту
 Російська
 Українська
Знамениті полтавці:
Державні, суспільні, церковні і військові діячі
Вчені
Прозаїки і поети
Представники музики і театру
Художники, скульптори і архітектори
Ніхто не забутий!
|
Трипільська Єлизавета Ілларионівна народилася 19 (31) листопада 1881 року у селі Опішня Полтавської губернії в родині багатих поміщиків, які мали володіння в Опішні і Зінькові. З юності дівчина починає ліпити з глини невеликі фігурки селян. У 1896 році юна керамістка зі срібною медаллю закінчує училище в Полтаві. За деякими даними, дядьком Єлизавети був відомий український пейзажист Михайло Іванович Холодовський (1855 - 1956 рр..). Очевидно, саме він рекомендував свою племінницю Василю Олексійовичу Волкову, який тоді викладав у Полтавському інституті шляхетних дівчат. У Василя Олексійовича дівчина отримала початкову професійно-художню освіту, а далі, з 1897 року, продовжила вивчати мистецтво пластики в майстернях скульпторів Л. Шервуда, В. Беклемішева, Р. Баха; в Петербурзькій художній школі Товариства заохочення художників; у графіків А. Ціонглінского , Д. Кардовського у Петербурзі. А вже у 1903 році художниця приймає участь у художній виставці в Полтаві. У цей час, як раз на рубежі 1890-х - 1900-х років, в Опішні, нарівні з Миргородом, експериментальним шляхом налагодився випуск порцелянових та фаянсових виробів. Ймовірно, контакт Василя Григоровича Кричевського, який в цей час працював у Полтаві над проектом будівлі Полтавського земства, Єлизавети Трипільської та адміністрації Опішнянського училища відбуваються постійно. Тим більше що в подальшому Трипільська планувала виливання своїх скульптур на базі Миргородської художньо-промислової школи, що, швидше за все, було для неї звичною справою, враховуючи, що вона була спадкоємицею великих маєтків, і, можливо, як тоді було прийнято, входила до опікунської ради. У цей же час вона їде в Париж, де продовжує навчання в студії Н. Аронсона і в майстерні Вьежаля (1906 - 1907 рр.), де навчається мистецтву обробки мармуру. Після повернення, натхненна, вона у 1907 році створює модель дівчини-українки і красеня-водяного для фонтану перед будівлею Полтавського земства. Дослідник А.В. Німенко так описував проект цієї монументально-декоративної скульптури: "Дівчина йде по воду. Водяний, який раптом вибігає їй назустріч, перевертає відра красуні, набирає в рот води і з гумором запускає їй в обличчя струмінь. Проект фонтану був належним чином оцінений і схвалений для споруди. Скульптор виліпила і відформувала у своїй миргородській майстерні з гіпсу фігури дівчини і водяного, але з якихось причин фонтан так і не був споруджений ".
Гіпсовий етюд "Свиня" і бронзова статуетка "Англійська хорт" (1910), були вперше виставлені на третій виставці картин групи художників в Києві у 1910 р. Вже в наступному році вона дебютує на весняній виставці в Петербурзькій академії мистецтв з "Голівкою дитини" ( 1910, мармур) і на четвертій виставці українських художників зі скульптурами з глини "Засоромилась", "Паніматка", Дядько Кривоніс ". Ці скульптури стали справжніми подіями мистецького життя України того часу. У цей час Трипільська живе у власному маєтку в Зінькові. Саме тут вона створює в січні 1912 року свої скульптури "Осетин" (гіпс), "Панна" (гіпс) і "Селянин" (глина). У 1916 - 1917-му році з'являються її скульптури в бронзі "Билиночка", "Жартує", "Катерина". У 1918-му була виконана майолікова група - "На ярмарку". У цьому ж році твори Трипільської експонуються на Першій виставці Товариства діячів українського пластичного мистецтва в Києві.
У 1918-му художниця пробує свої сили в майоліці, яка надалі стане долею всього її життя. Весь цей час вона працює у Полтаві та Києві. У цей період гончарі Опішні за її ескізами створюють фігурки "Українське весілля", які потім увійшли в історію вітчизняної керамології. У 1920-х роках Єлизавета Ілларионівна була відряджена ВХУТЕІНом в Баку. Можливо, стажування поєднувалася з її навчанням у Вищому художньо-технічному інституті, відкритому в Петербурзі у 1922 році на базі Академії мистецтв. З 1922 року вона вже постійно проживає в столиці Азербайджану, де виконує барельєфи і горельєфи "Землеробство", "Музика", "Прометей", "Наука" для столичних інтер'єрів Академії Наук Азербайджанської РСР; фігуру робітника до пам'ятника 26-ти Бакинських комісарів у Баку (1923 р., не зберігся). Була автором моделі пам'ятника В.І. Леніну (бронза, кераміка), встановленого у 1927 році в Ашхабаді, столиці Туркменської РСР.
З її участю тут було створено близько 30 зразків розпису чайного посуду, які відображали революційні події і нову побутову культуру радянської епохи (переважали зображення робітниць в хустках, робітників з молотом, тракторів, верстатів). Торговельні організації відмовлялися замовляти посуд з таким оформленням. Але, тим не менш, завдяки цим скульптурам, Трипільська стала відома на весь колишній Радянський Союз. Збереглися дані, що скульптор з 1928 року була членом Спілки художників Азербайджану, творила в руслі соцреалізму. Виконувала бюсти офіційних діячів, твір "Перемога" (1949 р.). Померла Єлизавета Трипільська в Баку у 1958 році. Невідомо, де знаходиться могила видатної опішнянки, і чи залишилися у неї спадкоємці. У Росії твори Трипільської зберігаються в Державному російському музеї, Всеросійському музеї декоративно-прикладного та народного мистецтва, Музеї Дмитрівського порцелянового заводу.
При підготовці статті були використані: * | |||||||||||
| ||||||||||||
