Мане-Кац (Мане-Катц) Мане (Іммануїл, Іммануель) Лазаревич (Лейзерович) (5 червня 1894 - 8 вересня 1962), - живописець, графік.
Іммануїл Кац народився 5 червня 1894 року в місті Кременчуці Полтавської губернії в сім'ї шамеса однієї з синагог Кременчука Лeйзера Каца та його дружини Малки Рабинович. Як і всі єврейські родини того часу, сім'я Каців була багатодітною, а Іммануїл був сьомою дитиною. Спочатку він навчався в хедері, потім закінчив художню школу у Вільно, а пізніше Київське художнє училище (початок 1900-х) де його викладачами були Ф. Г. Кричевський, Г. К. Дядченко і А. А. Мурашко.
Після закінчення Київського училища продовжує навчання у Паризькій студії Фернана Кормона, копіюючи в Луврі картини старих майстрів.
У 1914 році переїздить до Петербурга, де навчається в Новій художній майстерні у М. В. Добужинського. Тут же в Петербурзі вперше бере участь у виставці «Світ мистецтва» (1916).
У 1917 році знову повертається до Кременчука, де викладає малювання, потім, у наступному році їде до Харкова, де викладає у художньому училищі (1918-1919). Тут він знайомиться з художниками Олександром Гладковим і Василем Єрміловим, разом з якими створює авангардистську «Групу трьох». Співпрацює з групами «Злива» і «Союз семи». У 1918 році "Трійка" спільно з кубофутуристичною групою "Союз семи" (Косарєв, Бобрицький, Цапок, Цібіс та ін.) бере участь у виданні альбому "Сім плюс три". У цей же період приймає участь у виставках «Світ мистецтва» (1916) у Петрограді, 1-й виставці «Союзу мистецтв» (1918), 2-й виставці Художнього цеху (1919) в Харкові. Проводить персональні виставки в Харкові, Тифлісі та Ростові-на-Дону (1921).
У зв'язку з неприйняттям подій, які відбувалися тоді в країні, у 1921 році емігрує спочатку до Берліна, а у 1922 році переїздить до Парижа, де повністю віддається мистецтву. У 1923 році була організована перша виставка його робіт у Паризькійї галереї Персьє. З цих пір він постійно виставляється в паризьких салонах. У 1928 році Мане-Кац отримує французьке громадянство. У 1920-30-х він багато подорожує по Близькому Сходу і Південній Європі; побував у США (кінець 1930-х), Африці, Австралії. Регулярно виставляється в США та інших країнах.
З 1926 року його роботи експонуються в "Осінньому салоні", салонах "Тюїльрі" і "Незалежних", в 1930-х - у салоні "Супернезалежних". Він проводить персональні виставки в Парижі (1923, 1928; галерея «Персьє») і Брюсселі (1928). У 1930-х регулярно виставляється в нью-йоркських галереях. Твори митця експонуються і на виставках у Радянському Союзі, зокрема на Всеукраїнській ювілейній виставці, присвяченій 10-річчю Жовтня (1927) у Харкові, Києві, Одесі та інших містах, виставці сучасного французького мистецтва (1928) в Москві.
У 1937 році за картину «Біля Стіни Плачу» на Всесвітній виставці в Парижі був удостоєний Золотої медалі.
На початку Другої світової війни Мане-Кац вступає у французьку армію, але в Руані потрапляє в полон. З полону біжить і добирається до Америки. З 1940 по 1945 рік живе у Нью-Йорку. А після закінчення війни знову повертається до Парижа, де продовжує творити і представляти свої роботи на персональних виставках у Нью-Йорку, Монреалі, Тель-Авіві, Брюсселі, Йоганнесбурзі, Буенос-Айресі, Страсбурзі, Лондоні, Мехіко, Хайфі, Женеві.
Останні роки Мане-Кац ділив між Парижем і Хайфою (Ізраїль). У Хайфі у нього була майстерня, в якій він і створював свої останні твори.
Помер художник 8 вересня 1962 року у Тель-Авіві.
Мистецтво Каца було безроздільно пов'язане з єврейською культурою. Основна тема його творів портрети, побут і єврейський фольклор. Великий вплив на його мистецтво мали майстри так званої паризької школи. Тому він пише свої картини в спирітуально-реалістичній манері, намагаючись висловити приховане за метушнею життя жагуче прагнення до вічного джерела істини і добра («Мрійник», 1923; «Урок Талмуду», 1925, «Благоговіння», 1927; «Екстаз», 1936 ; «Рабини», 1942, та інші).
Багато його творів передають специфічне хасидське світовідчуття: «Бадхан», 1932; полиптих «Весілля», «Сімхат-Тора», численні «Клейзмери», 1929-59 і скульптурні фігури музикантів. Темі самотності і інтимного спілкування з Богом присвячені картини «Людина у місті» (автопортрет), «Талмід-хахам», «Самота», «Самозаглиблення» (1934) та інші; враженням від Ерец-Ісраель - «Орієнтальне» (1929), «Пейзаж Палестини», «Суботня прогулянка в Єрусалимі», «Біля Західної стіни» (золота медаль на Всесвітній виставці в Парижі, 1937), скульптура «Голова єменської єврейки» та інші; біблійних сюжетів - «Сон Якова», «Давид і Голіаф »(1945),« Авраам і ангели» та інші. Спогадами про Росію навіяні «Жовтий місяць», «Осінь», «Зима» та інші. У ряді робіт Мане-Кац використовує різкі контрасти чорного і білого («Бій биків», 1931; «Коні», «Біле і чорне» та інші).
Його твори представлені у багатьох світових музейних зібраннях, в тому числі у Люксембурзькому музеї в Парижі, музеї Метрополітен в Нью-Йорку, Художньому музеї Єрусалиму.
Після смерті митця у 1977 році у Хайфі відбулося відкриття меморіального музею його імені, що стоїть на вершині гори Кармель. Цей будинок в останні роки його життя слугував художнику житловим будинком і виставковою залою. Експозиція музею складається з його власних робіт, а також робіт інших художників з його приватної колекції.
Будинок-музей розташований за адресою: Яфе Ноф, 89, Хайфа. Телефон: 04-8383482
Російська
Українська
